О, Україно! Рідний краю,
Душа летить як пригадаю,
Своє село, що на Волині,
Качки та гуси, коні, свині;
Корови йдуть у ліс пастися,
Кокочуть кури, щоб нестися,
Грайливий гомін голосів,
Лелека ось на стріху сів;
Заклекотiв, життю радіє,
Гарненько в небі сонце гріє,
Там в поле гурт жінок спішить,
Під лісом трактор буркотить;
Перерва в школі, бо дзвіночок,
Подав тремтливий голосочок,
Дітей безжурний щастя сміх,
Майбутнє не турбує їх;
всі люди радісні, веселі,
Спішать з роботи до оселі,
За обрій сонечко сідає,
Пташиний галас замовкає;
На поплаві журчить струмочок,
В гаївці еха голосочок,
Повернення в хліви отар,
Із пастбищ і своїх кошар;
Колодязь-журавель скрипить,
Спішать худобу напоїть,
Парним запахло молоком,
У клуб юнацтво йде гуськом,
Баяна звуки всіх скликають,
Дівочі хори скрізь лунають,
Аж, десь під ранок, все змовкає...
Село в глибокий сон впадає;
О, як давно це все було:
Моя Карпилівка - село,
Лиш сон та пам'ять нагадають,
Назад в дитинство повертають,
Змінився вигляд вже села,
Бруківка центром пролягла,
З дахів солому замінили,
Залізом, шифером накрили,
Електрику кругом проводять,
Гурточком діти слідом ходять,
Із цегли виріс перший дім,
Ось перший мотоцикла грім,
Колодязь-журавель пропав,
Коловорот нарід придбав,
А я з тобою розпрощався,
В шістнадцять років в світ подався,
Наука, Армія, Донбас...
Вже й дочка ходить в перший клас,
Один раз в рік в селі буваю,
Коли відпустку з шахти маю,
Росло село і богатіло,
Та йти до Бога не хотіло,
Лиш штунд малесенький гурточок,
В селі сусіднім мав куточок,
А православні при районі,
Були як церква при законі,
Йшла комунізму побудова,
І Ленін - їх була основа;
Всіх вірних Богу притісняли,
В тюрму садили, штрафували,
Насильно в комсомол згоняли,
А ні - то вчитись не давали;
Но вірних Бог почув молитви,
І звергнув владу ту без битви,
Тепер в селі вже церква є,
А дім молитви виграє
Своїм величчям та красою
Людей закликує без бою;
Село велике, релігійне,
Но трішки в вірі не постійне,
Бо є й п'янички, забіяки,
Та негативні вчинки всякі,
Але, надія є на Бога,
Що прийде з неба ще підмога,
І в день святого Воскресіння,
Усе село знайде спасіння.
Комментарий автора: Дуже вибачаюся за помилки, які може і не помітив, але відносно мови: я використовував багато слів місцевого діалекту.
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 10111 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сон мечты (2006) - Сергей Дегтярь Стихотворение родилось в то время, когда некоторые люди из церкви уже знали о моём отношении к Ирине. Я косвенно слышал, что её маму спрашивали на счёт того, что как относится ко мне Ирина. Она по-прежнему оставалась не замужней. Ей было уже гдето 35 лет.
Её мама говорила, что я деревенский, а Ирина не любит село, поэтому мечтает только о каком-то пасторе, который бы её устроил для совместного служения Богу. Меня обижало то, что к деревенским такое пренебрежительное отношение. Я не знал как возразить на эти слухи об её отношении ко мне. Поэтому всё слагал и переносил в своём сердце и мыслях. Однажды мне приснился сон, что её отец уговаривал её принять меня таким какой я есть. По этому случаю, он в моём сновидении познакомился с моим отцом на рыбалке и рекомендовал приложить все усилия, чтобы выдать замуж за меня свою дочь. Ясно, что это всё - суета, но это работало моё сознание во сне. После этой ночи я решил зафиксировать это сновидение и перенести его на бумагу. Так родилось это произведение в стихотворной форме.
